Лікування виразки шлунка і дванадцятипалої кишки

Причини виразки шлунка і дванадцятипалої кишки

Виразкову хворобу, як правило, викликає комплекс розладів, що ведуть до зниження захисних функцій слизової оболонки органів шлунково-кишкового тракту. В результаті збільшується негативний вплив жовчної і соляної кислоти на стінки шлунка, а також дванадцятипалої кишки. Ці фактори провокують виразкові утворення.

Найчастіше послаблює природний захист дванадцятипалої кишки і шлунка інфікування бактеріями Хелікобактер. Вони, як правило, стають причиною запальних процесів, а ті без лікування активно переходять у виразку. В той же час цей вид бактерій присутній в шлунку і органах ШКТ у 80% людей, але не всі вони страждають даним захворюванням. Тому, на думку вчених у сфері медицини, до провокуючих розвиток виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки факторів відноситься наступне:

• Симптоматика виразкової хвороби

  Основним проявом виразки є болючість в районі живота: найчастіше в його верхній частині або навіть внизу грудної клітини. Біль може віддавати в поперек, район лопаток і т. д. Період прояви болю залежить від локалізації дефекту. Так, при виразці у верхніх ділянках шлунка больові відчуття з'являються практично відразу після їжі або через 1-1.5 після прийому їжі. Виразкова хвороба, що зачіпає нижні відділи шлунка і/або дванадцятипалу кишку, супроводжується болем при появі почуття голоду: вночі, рано вранці, через 2-3 години після трапези і більше.

  Крім хворобливих відчуттів виразка в період загострення характеризується й іншими симптомами, у тому числі:

  печією;

  так званої кислою відрижкою;

  почуттям нудоти;

  блювотою, яка дає загальне полегшення самопочуття;

  запорами.

  Загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки часто трапляються восени і навесні.

  Іноді на початкових стадіях виразка себе взагалі не проявляє. При відсутності лікування хвороби область поразки збільшується. Серед можливих ускладнень виділяють кровотечі, перфорації стінок шлунка або дванадцятипалої кишки, непрохідність воротаря (отвору, який з'єднує ці два органи ШКТ), ракове переродження. Всі ці патології несуть небезпеку для життя людини.

• Діагностика виразкової хвороби

  Для підтвердження патології гастроентерологи «Київ Клінік» проводять комплекс діагностичних процедур. Вони не тільки не опитують і оглядають пацієнта, але і призначають лабораторно-інструментальні дослідження. Основним методом підтвердження виразки шлунка та/або дванадцятипалої кишки вважається ФГДС, тобто фіброгастродуоденоскопія. Так, за допомогою ендоскопа з камерою обстежуються слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту, при необхідності здійснюється біопсія — беруться проби тканини для гістології.

  На додаток до цієї процедури може бути проведено УЗД ОЧП або рентгенографія шлунка, лабораторні дослідження на наявність Helicobacter pylori, загальні аналізи крові та калу.

• Лікування виразки

  До основних методів лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки в «Київ Клінік» відноситься консервативна терапія і дотримання правил дієти. Важливим завданням є вплив на бактерією Хелікобактер Пілорі, для боротьби з якою призначається прийом антибактеріальних препаратів курсом до 2 тижнів.

  До інших часто призначуваних медикаментозних засобів відносяться наступні:

  препарати, що знижують кислотність;

  ліки, обволікаючі стінки шлунка і дванадцятипалої кишки (вони утворюють захисну плівку на поверхні тканин).

  Тривалість консервативного лікування становить від 2 до 3 тижнів. Потім вибирається підтримуюча терапія для закріплення результатів. Також фахівці «Київ Клінік» відслідковують реакцію виразки на терапію, при необхідності змінюють ліки, кратність та дози прийому.

  Крім медикаментів важливу роль у боротьбі з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та шлунка, а також її профілактики має правильне харчування. Обмежити або виключити з раціону слід:

  смажену, жирну і гостру їжу;

  солодощі, особливо випічку;

  алкоголь, газовані напої, кава і міцний чай;

  бобові, гриби, редис.

  Хірургічне лікування використовується рідко: при ускладненнях, тяжкому перебігу хвороби, відсутності ефективності зроблених консервативних заходів.